Головною особливістю цієї збірки є те, що тут представлено не народний, себто фольклорний, гумор, а його літературно-естрадне відгалуження. Іншими словами, розпочинається все з байок Леоніда Глібова – написано їх було ще в середині 19ст., а записано в середині 20-го. Ну а далі – улюбленці публіки, які стали легендою ще за життя: Торопунько і Штепсель, Остап Вишня, Степан Олійник і т.д. Зрештою, маємо дещо виправитись – не зовсім вірно було називати це зразками не-фольклорного гумору. Адже, хоч автори і відомі, але їхні дотепи вже настільки глибоко увійшли в сучасну мову, що мають повне право називатися народними. Отже, насолоджуйтесь – тим більше, що це і досі дійсно смішно.