Цінується за здатність швидко відростати й нарощувати більшу (найбільшу серед хрестових сидератів) зелену масу в холодні осінні та весняні періоди. Посіяний наприкінці літа, восени та навесні він нарощує багато зеленої маси, яка зрізається під розсаду томатів, перцю, баклажанів тощо. Однак озимовий ріпак найпопулярніший серед хрестовоколірних сидератів до умов вирощування.

Після розкладання в ґрунті біомаса ріпака стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою, гумусом. Збагачує ґрунт органічною речовиною, фосфором і сіркою. Рапс неабияк поступається бобовим сидератам за вмістом азоту. Ефективно поглинає поживні елементи з верхніх шарів ґрунту, запобігаючи їх вимиванню в ґрунті.

Озимий ріпак затримує сніг, сприяє меншому промерзуванню ґрунту, більшому накопиченню вологи. Суцільний посів на багатих ґрунтах із високим вмістом азоту сприяє зв'язуванню нітратів і зниженню їх вимивання в ґрунтові води.

Наявність у всіх частинах рапса ефірних олій є профілактичним засобом проти накопичення шкідників (проволочників) і хвороб (ризоктоніозу, парші картоплі).

У Центральних і західних районах озимий ріпак сіють у 2 декаде серпня. У Південних — у 3-й декад серпня. На зеленоватий корм і добрива сіють 150 г на сотку (ширина міжряд 15 см). Під час посіву вручну або під час літніх посівів ярового ріпаку — 200 г на сотку. Глибина закладення 2-3 см. Грунт прикочують.