У творчості Германа Гессе особливе місце займають повісті «Душа дитини» (1918), «Клайн і Вагнер» (1919) та «Останнє літо Клінгзора» (1920). Письменник опублікував їх саме в такій послідовності. У листі до редактора він, зокрема, зазначив: «Книга з цими трьома новелами стане найважливішим моїм твором».

Що спільного в історії про хлопчика, який страждає від докорів сумління за вкрадену жменьку фіг, з дрібним службовцем, який втік за кордон, викравши значну суму грошей з банку, та талановитим художником, який проводить на півдні Італії останнє літо свого життя? Відповідь проста: герої всіх трьох повістей переживають кардинальну переоцінку власної системи цінностей...