У п’ятьох оповіданнях Інґеборґ Бахман, які містить книжка «Синхрон», постають майстерно змальовані образи жінок, що живуть у світі абсурдної синхронності, паралельного послуговування мовами, співіснування досвідів та відчуттів.

Героїня титульного оповідання, кваліфікована перекладачка, під час короткої відпустки з майже незнайомим чоловіком виявляє, що ні вона, ні він не мають що сказати одне одному, інертна молода дівчина, найбільше щастя для якої спати до полудня або просиджувати днями в перукарні, Міранда, яка свою короткозорість вважає «даром Божим», бо та дає їй змогу не бачити у всіх деталях злостивість, мерзенність і огидність цього світу, стара пані Йордан, яку єдиний син великодушно прирік на самотнє існування в маленькому помешканні, успішна фотокореспондентка, яка приїжджає навідати батька в старому домі своєї юності — всі вони в наївному зворушенні або в болісному усвідомленні переживають ту довгу мить жаху, протягом якої виявляють, що було, що є і що могло бути.

Інґеборґ Бахман — одна з найвизначніших європейських письменниць ХХ ст., народилася 25 червня 1926 р. в австрійському Клаґенфурті. Її поетичні, прозові, драматургічні та інші твори ввійшли до золотого фонду сучасної австрійської і світової літератури. У 1945-1950 рр. вивчала філософію, психологію, германістику та правознавство в університетах Інсбрука, Ґраца і Відня. 1950 року захистила дисертацію, присвячену філософії Мартіна Гайдеґґера. У 1959-1960 викладала поетику у Франкфуртському університеті, мешкала й працювала у Відні, Мюнхені й Цюріху, пізніше багато років у Римі, де 17 жовтня 1973 року померла. 1976 року засновано премію її імені — одну з найвагоміших літературних премій в німецькомовних країнах, яку від 1977 р. присуджують щороку в рамках Днів німецькомовної літератури у Клаґенфурті.