Люцерна – багаторічна кормова культура сімейства бобових, популярна у всьому світі. Висока кормова цінність обумовлена як різноманітним вмістом поживних речовин, а і її високої продуктивністю. Люцерна є лідером серед кормових трав за вмістом протеїну, який за своїми якостями не поступається білку тваринного походження. Сено люцерни зібране під час формування бутонів містить до 10% протеїну.

Наявність амінокислот, елементів Са, Р, К, N вітамінів А, D, Е групи В (В1, В2, В3, В4, В5) робить цю культуру незамінною у сфері тваринництва. У сучасному світі люцерну використовують у медицині та гастрономії. Проростки люцерни мають здатність знижувати так званий «шкідливий» холестерин. Відзначається позитивний ефект на всі органи та системи організму.

Кормова культура дає значні врожаї як зеленої маси, так і сіна. За дотримання правил посіву, зрошення, сівозміни продуктивність культури 4-5 укосів за літо. Середня врожайність зеленої маси 45-75 т/га, сіна 8-15 т/га. Насіння можна збирати на 2-му році, врожайність 500-900 кг/га.

Не можна не відзначити ґрунтотвірну та фітосанітарну роль люцерни для ґрунту. Потужна коренева система покращує структуру ґрунту, підвищує його водопроникність, сприяє накопиченню гумусу.

Люцерна досить світло- і теплолюбна рослина, вимоглива до вологи, проте стійка до посухи. Завдяки глибоко розташованій потужній кореневій системі, може забезпечити себе вологою з глибших шарів ґрунту, при цьому сама рослина частково позбавляється листя, але не гине.

Люцерну не рекомендують висівати на кислих (рН<5) і засолених (рН>8) ґрунтах.

Норма висіву під сівалку -30 кг/га, вручну - 0,5 кг на сотку.