Частота випромінювання Частота випромінювання, на яких здатний працювати прилад з функцією ехолота. Чим вище частота — тим краще здатність і перешкодостійкість приладу, тим краще він підходить для роботи на великих швидкостях, проте дальність і ширина охоплення при цьому страждають. Низькочастотні (до 200 кГц) датчики, навпаки, «дістають» глибоко і охоплюють широкий кут, але чутливі до перешкод і погано працюють із дрібними деталями рельєфу та невеликими об'єктами. Відповідно, перший варіант вважається оптимальним для невеликих глибин і високоточних топографічних вимірів, другий - для глибоких водойм, а також для пошуку риби та інших завдань, що вимагають широкого охоплення. У моделях з кількома променями випромінювання (див. «Кількість променів випромінювання») для окремих променів часто передбачаються різні частоти, що дозволяє поєднати в одному приладі переваги різних варіантів і компенсувати їх недоліки. і в Потужність передавача: (там де знак питання) Потужність, що видається під час роботи випромінювачем ехолота. Чим потужніший випромінювач — тим «дальнобійнішим» виходить прилад, тим більша глибина, на якій він може нормально працювати (див. вище). Однак не варто забувати, що практичні можливості ехолота залежать від низки інших параметрів, починаючи від робочих частот і кутів (див. вище) і закінчуючи якістю приймача та особливостями алгоритмів обробки сигналу. Крім того, різні виробники можуть вказувати в характеристиках різні види потужностей: в одних випадках це пікова (максимальна потужність на момент окремого імпульсу), в інших - RMS (середньоквадратична потужність, що обчислюється за певний проміжок часу і виходить нижче пікової). Тому можна сказати, що роль даного параметра зазвичай чисто довідкова, і орієнтуватися при виборі варто на наближені до практики моменти (наприклад, ту ж глибину сканування).