Ця книжечка розповідає про просту благочестиву жінку — Дар'ю Олександрівну Шуригіну, яка жила в першій половині XIX століття. За лагідну вдачу, доброту, любов і співчуття до людей її ласкаво називали Дар'ю. Найбільше любила вона ходити на прощу по святих місцях, особливо в Київ і в Соловецький монастир, де вона побувала понад двадцять разів.

Оповідання ведеться від імені самої Дар'юшки, яка живо й невигадливо розповідає про свої мандри, про святих угодників і чудеса Божих.