Кореневища рослини застосовують для лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, органів травлення, сечостатевої системи завдяки наявності у складі фенольних сполук. Сприяє зменшенню ламкості капілярів, нормалізує тиск і роботу серцевого м'яза, до того ж відбувається стимулювання функції кори надниркових залоз (ірис болотний може бути включений до різних зборів для лікування хвороб сечовидільної системи). Має спазмолітичну дію, виявляє протипухлинну, антимікробну активність, нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту. Спроможний заповнити нестачу статевих гормонів, регулює кількість естрогенів у жіночому організмі, що важливо у період менопаузи.

 

У корені рослини містяться гіркоти для стимуляції травлення та ефірна олія – відмінний антисептик, що дозволяє використовувати ірис при захворюваннях горла, ангіні, гастритах, панкреатитах, шлункових коліках, жовчнокам'яній хворобі, виразковій хворобі шлунка, захворюваннях печінки. Відвар із кореневищ застосовують при попрілості і нейродермітах, присипають уражені шкірні ділянки, гнійні рани, свищі та опіки порошком із потовченого висушеного коріння ірису болотного.

 

Зубний біль швидко проходить від полоскання цілющим відваром рослини. Такий же засіб є ефективним при лікуванні стоматитів, цинги. Настоєм протирають пігментовані ділянки обличчя і тіла, наприклад, ластовиння. Ірис болотний має антиоксидантні властивості, тому відваром з коріння протирають обличчя для позбавлення від сухості шкіри та вікових зморшок.

 

Спиртові настойки ірису на червоному вині застосовують при маткових кровотечах. Відваром з кореневищ лікують білі та запалення жіночих придатків як вживанням відвару всередину, так і спринцюваннями. Настій із рослини допомагає при водянці. При запаленні сідничного нерва, міозитах та артритах цілителі рекомендують використовувати настій кореня ірису на олії для втирання в уражені ділянки тіла. Настоєм позбавляються лупи, зміцнюють коріння волосся.

 

Також корінь ірису, рекомендованого як симптоматичний засіб при лікуванні анацидного гастриту, папіломатозу сечового міхура.

 

Спиртовий настій кореня: подрібнений корінь наполягають на 70% спирті, 1:1 у холодильнику два тижні. Після цього відціджується настойка. Використовується по одній чайній ложці, розведеній у склянці ромашкового настою. Половину склянки слід випити невеликими ковточками, а половиною – прополоскати горло. Процедура проводиться кожні три години. Триває лікування при бронхіті до одужання, а при туберкульозі – два тижні.

 

Настій насіння ірису різнокольорового при гепатиті: 9 г насіння рослини заливають склянкою окропу і доводять до кипіння. На несильному вогні варять препарат п'ять хвилин. Після зняття з вогню ліки накривають кришкою та настоюють три години. Потім фільтрують через марлю. Готовий настій вживають по півсклянки тричі на добу через годину після їди.

 

Для лікування ушкоджень застосовують порошок з кореня ірису різнокольорового. Його готують за допомогою пластикової чи фарфорової ступки. Порошком присипають уражене місце кілька разів на день. Триває лікування до повного загоєння рани.

 

Не рекомендують використовувати ірис дітям, жінкам у період вагітності та лактації, при високій згортання крові, а також у разі індивідуальної непереносимості.

 

Чи не є лікарським засобом. Перед вживання проконсультуватися з лікарем. Цей засіб є рослинною сировиною.

 

Вся продукція зібрана в екологічно чистих регіонах України.

 

Вага: 50 гр.