Недостатня увага до дальніх бомбардувальників змусила командування Люфтваффе в середині Другої світової війни шукати інші способи ураження далеких цілей. Одним з таких варіантів став ударний композитний авіаційний комплекс Mistel. Ідея полягала в тому, щоб зробити один з літальних апаратів комплексу подобу великого керованого снаряда, другий літак (розташований зверху) взяв на себе функції управління. Ударний літак повинен був бути звичайним бомбардувальником. У ньому замість кабіни була змонтована величезна бойова частина із зарядом ВР вагою близько 1800 кг. Літаки повинні були летіти разом, а літак управління міг отримувати паливо з баків нижнього літака. У варіанті Mistel 1 літаком управління був винищувач Messerschmitt Bf 109F-4, а штурмовиком – бомбардувальник Junkers Ju 88A-4.