Ендрю Джонсон народився в Ролі, Північна Кароліна, в 1808 і виріс у бідності. У дитинстві він вступив в учні до кравця, а пізніше відкрив ательє в Грінвіллі, штат Теннессі, одружився з Елізою Маккардл і брав участь у дебатах у місцевій академії. Зайшовши в політику, він став майстерним оратором, захищаючи простих людей та очорнюючи плантаційну аристократію. Будучи членом Палати представників та Сенату США у 1840-х та 1850-х роках, він виступав за законопроект про присадибні ділянки, що надає біднякам безкоштовну ферму. 1864 року Республіканська партія висунула Джонсона, демократа, на посаду віце-президента.

Після смерті президента Авраама Лінкольна президент Джонсон приступив до помірного підходу до відновлення південних штатів. Однак радикальні республіканці у Конгресі мали свої власні плани і знову поставили південні штати під військове правління. Вони ухвалили закони, що накладають обмеження на президента. Коли Джонсон нібито порушив Закон про термін перебування на посаді, звільнивши військового міністра Едвіна М. Стентона, Палата представників проголосувала проти нього 11 статей про імпічмент. Весною 1868 року його судив Сенат і виправдав одним голосом. Поки він був президентом, США придбали територію Аляски та острова Мідвей у Тихому океані. Залишивши посаду президента, Джонсон повернувся до Теннессі, залишаючись політично активним. У 1874 році Теннессі повернув Джонсона до Сенату, зробивши його єдиним колишнім президентом, який працював у Сенаті. Він помер через кілька місяців, 31 липня 1875 року.