Базилік (інші назви: pейган, pеан, запашний волошок) — назва рослини із сімейства синуткових. Батьківщиною рослини є Індія, а до Європи він був завішений солдатиками Олександра Македонського, які повернулися з азійських походів додому в Македон. Зараз у дикому вигляді росте в країнах південно-східної, Середньої й Близької Азії, Середземноморських країнах, на Кавказі, Африці та тропічній зоні Америки, а культивують базилік у країнах Європи, на Ккавказі, Середньої Азії, Індії, Китаї, США та інших країн.

Базилік — пряна, лікарська, однорічна, сильно гілкиста рослина з чотиригранними стеблами заввишки від 30 до 60 см. У дикому вигляді досягає 70 см. Листочки її довгавато-яйцеподібні, рідкозубчасті, зелені або фіолетові завдовжки до 5,5 см. На кінцях стебел базилік викидає суцвіття у формі пензликів, що складаються з кількох квіток. Фарбування їх може бути різним: рожевим, білим, біло-фіолетовим. Квітить у жовтогарячій камері. До цвітіння має дуже приємний бальзамічний запах. Стебла, листя й чашечки квітки шорсткі на дотик. У них розташовані залозки, що накопичують ефірну олію, яка й зумовлює аромат цієї рослини, а також приємний запах і смак страв, у які вона додається.