Проведені дослідження підтвердили, що розчин кислоти найбільш ефективно діє в концентраціях 1,4-2,7%. Різні дослідники відзначають високу акаріцидну активність цього препарату у формі 2-процентного водного розчину шляхом зрошення бджіл за допомогою аерозольного розпилювача.
   Згідно з літературними даними щавелива кислота має не меншу акаричну активність проти кліща варроа, ніж мурашка, а іноді навіть більш ефективну. А в деяких випадках бджола діє на фізіологічний стан більш м’яко, ніж мурашка. Середня ефективність обробки розчином щавелєвої кислоти становить до 90%.
   Ця технологія щавелєвої кислоти має багато особливостей. Зокрема, це жорсткий температурний режим (температура повітря під час обробки повітря повинна бути не нижче 16 градусів за Цельсієм), трудомісткість, розбірки гнізд і почорнілий вімок, що часто призводить до охолодження гнізда та розплідок. Під час осінніх робіт у гнізді зростає вологість, що сприяє пліснявінню струму, розвитку аскосфери. Крім того, під час зимівлі бджоли також отруюються грибами.
   Коли вона хрящова кислота в розчині, то швидко втрачає свої акаріцидні якості.
   У літературній періодичності є дані, що метод обробки бджіл парами щавелєвої кислоти був отриманий під час нагрівання препарату в спеціальному пристрої. При цьому відзначено добрий розвиток сімей бджіл та їхню високу продуктивність.
   Для вивчення наслідків дії щавелєвої кислоти під час варроатози було проведено дослідження, пов’язані з перегонками.
Для цього забрали 25 родин бджіл, які працювали таким чином: в робочий фотоапарат спеціального пристрою засипали 2 г щавелєвої кислоти (на кожні 10-12 рамок), потім протягом 30-40 секунд нагрівали робочу камеру пеяльною лампою, а вихідний трубку пристрою вставили в льоток вулика і за допомогою автомобільного насоса ввели пару кислот у сім бджіл. Після цього вулика закрили на 5-10 мін.
Контрольна група сімей бджіл обробляли 2-процентним водним розчином щавелєвої кислоти: зрошували бджіл, виймаючи з гнізда рамки з бджолами, за допомогою аерозольного розпилювача Росінка розчин наносили на рамки з бджолами, під кутом 45 °С.
Після проведення досвіду було виявлено, що ефективність методу перегонки щавелєвої кислоти - в середньому 93%, а методом зрошування - 79,5-80%.

Біпін і щавелива кислота у боротьбі з варроатозом
   Останніми роками бджоли ефективно обробляються в безрозплідний осінній період, коли кліщ переходить на бджіл і кріпиться під тергітами, тому стає малодоступним для дії ліків.
   Для збудження кліща застосовується (перед обробкою біпіну і щавелої кислоти, за 10-15, за 10-15). мин.) 20% спиртова настійка м'яти, під дією якої кліщі стають активними, виходять з-під тергітів і вразливі до діючої речовини біпіна і щавелої кислоти.
   Перед обробкою бджіл вміст ампули з біпіном розчинюють у 2 літрах води (25-30 гри.) і ретельно перемішують. Можна використати пластикову пляшку, в пробці якої зробити отвір діаметром 0,5-1 мм. Поливають бджоли в улицях тонкою струйкою, проводячи пляшечкою від початку до кінця двічі, з розрахунку 5-10 мл розчину на улку. При наявності розплідку в бджілосем'я обробку потрібно повторити через 7-10 днів.
   Щавелеву кислоту застосовують у 2% концентрації (20 г на 1 л кип'ячої води температура 25-30) гр.С). Розвор застосовують метод зрошування струмом з бджолами за допомогою Розошинки (5-6 качків). Кліщі опадають протягом трьох днів.
   Ефективність та токсичність біпіну та щавелевієвої кислоти визначали у осінні, після скармінування цукрового сиропу, коли в сім’ї вже не було плода.
   Біпін починав діяти в перші 4-5 годин, викликав масове опалювання кліщів. Його дія виявилася дещо ефективнішою щавелєвої кислоти. Це показало порівнянний досвід.

Деякі бджолярі використовують електричні випарники, виготовлені з невеликих скляних ємкостей, металевих трубок різного діаметру або звичайних диму. Суть прийому полягає в тому, щоб використовувати електроенергію як джерело підсилювальних кислот. Практики зазначають, що обробка бджіл парами щавелєвої кислоти має ряд переваг перед застосуванням 2 %-ного розчину цього препарату, оскільки її проводять у пізніші пори восени або ранньої весни, коли в сім'ї немає або мало розплоду. Однак варто зазначити, що такі нагрівачі доступні бджолярям, які мають певні навички в роботі з електроприладами. Ці випарники можна використовувати тільки для електротехніки при дотриманні техніки безпеки, щоб працювати принаймні дві особи. Один зі способів використання є наступне: 20 г щавелєвої кислоти розчиняють у 100 г теплої води, потім шприцем набирають 10 мл (з розрахунку на одну сім’ю) отриманого розчину і пропускають його через сильно нагріву на примусі або газовій плиті мідну полицю. З одного боку в бовдурку герметично вмонтована медична голка з виходом канюли назовні. За допомогою шлуцерів і гумових шлангів у вуликах через льоток з’являються камери, що з’являються при дотику до гарячих стінках. Під час перевірки внутрішніх стінок камери випарювача на ній не виявлено відкладення кристалів кислоти. Цей спосіб роботи проти варроатозу в будь - який час активного сезону ввечері. Однак цей метод не рекомендується для практичного використання, його можна апробувати на невеличких сім’ях бджіл. Не можна використовувати їх у період медосбора.

Ще один спосіб використання щавелєвої кислоти - метод її вигонки.
Згідно з порадою щодо застосування щавелової кислоти при варроатозі бджіл, затвердженому головним управлінням ветеринарії 21 листопада 1988 р., її використовують двома способами: через дрібнодиспрессного оприкування бджіл 2 %-ним розчином або парами кислоти, які отримують при її відгонці в спеціальному пристрої. Для приготування 2 %-го розчину щавелєвої кислоти використовують кип'ячену воду, охолоджену до 30 °С (на один літр беруть 20 г препаратів). Розчин готують перед застосуванням. Для того щоб ущільнити бджіл, вони видаляють з вулика повний і перговий стільник. Потім у гнізді з’являються рамки і оббризкують бджіл з обох боків будь - яким дрібнорідним розпилювачем (« Росинка», « Блеской», садовим оприскатором і пр. Факел аерозоля направляють безпосередньо на комах з відстані 35 — 40 см під кутом 45 °, розраховуючи на одну рамку 10 — 12 мл розчину (з сім’єю 100 до 120 мл). Обробку в багатокорпусних вуликах починають з нижнього корпусу.

Під час обробки бджіл парами щавелової кислоти в вулику закривають верхній льоток, а в нижній вводить 10 — 15 клубів диму з диму. Потім у робочу камеру пристрою 1 засинають 2 г препаратів (з розрахунку на кожні 10 — 12 рамок, зайнятих бджолами) і прогрівають пиляльною лампою або іншим нагрівачем вихідну трубку 2 протягом 5 —6 з, потім вводять її у нижній льоток, а потім 30 — 40 з прогрівають робочу камеру. Після цього, на одну секунду, ми відкриваємо 3 вентіль 4 для подачі з балона кисню або вуглекислого газу під тиском 1,5 атм. Якщо вони не отримують акаріцидної суміші з робочої камери пристрою, можна використовувати автомобільний насос (4-5 повних гойдалки). Перед заповненням нової дози кислоти робочу камеру короткочасно (1 —2 сек) охолоджують, опускаючи холодну воду на поверхню.

Важливою практичною порадою при виготовленні пристрою є те, що вихідну трубку обов’ язково монтувати на кришці робочої камери. Таким чином вони повністю позбуваються парів кислоти, які не кристалізуються. Кришку з робочою камерою зручно з’єднувати двома ланцюжками велосипедного ланцюга. З внутрішньої сторони кришки по всій її колі потрібно робити виємку і заповнювати азбестом, що забезпечує герметичність при роботі. Особливо це стосується бджолиних робіт, що містяться в павільйонах, оскільки не потрібно розбирати гніздо і вся робота виконується поза павільйоном. Це захищає бджолярів від шкідливого впливу парів кислоти. Якщо в павільоні сім'ї розташовані в кілька ярусів, обробку починають з верхнього. Залежно від віку сім’ї під час активного сезону обробляють до п’яти разів. Першу обробку виконують навесні після масового обльоту бджіл, у разі необхідності її повторюють через 7 — 12 днів. Після відкачки товарного меду переробляють (1 — 2 рази). Це призведе до масової загибелі кліща в сім’ях, внаслідок чого молоді бджоли, які йдуть у зиму, не матимуть шкідливого впливу паразита на їхнє тіло. Температура повітря, що оточує, повинна бути не нижчою за 16 °С під час обробки розчином і не нижче 10 °С-парами кислоти. Таким чином, обробка бджіл парами щавелєвої кислоти швидко зростає, не вимагає великих трудових витрат, не розбирання гнізд у майже безпліддяний осінній період і при малому кількості розплоду навесні, що підвищує противарроазну ефективність. Усе це дає можливість широкому розвитку цього методу в практикі бджолярства як на громадських пасеках, так і на присаджених.