Давньому Римі була відома пряність під назвою аніс, тому можна сміливо стверджувати, що вона належить до найдавніших спецій, які вирощують навмисно. Згідно з летописами в римлян — шанувальників пірів і впливів — було заведено їсти особливу пелюстку, яка сприяє кращому перетравленню їжі та перешкоджала здуттю живота. Готувалася вона на основі лаврового листя, а її обов'язковий складник був аніс.

У кулінарії першими активно використовувати аніс стали англійці, які почали додавати цю пряність під час приготування повидла, джемів і імбирних пряників, у яких насіння цієї рослини було обов'язковим інгредієнтом. Цікаво, що з лікувальною метою використовуються виключно зернятки анісу, тоді як у кулінарії можна застосовувати всі наземні частини цієї рослини. Наприклад, свіжу зелень анісу іноді кладуть у салати та в деякі другі страви.

Як ароматна пряність найчастіше використовують аніс, що має легкий освіжний аромат, під час приготування різних пирогів, пряників, печива, кексів, оладок, молочних і фруктових супів та інших смачних страв.

Нерідко анісом приправляють і морську рибу — це переважно властива середземноморській кухні. Насінням цієї пряної рослини ароматизують деякі різновиди міцних алкогольних напоїв, а в солодкі спиртні напої заведено додавати анісову олію. Висохлі анісові парасольки часто використовуються під час виготовлення овочевих консервів

Купуючи насіння анісу для використання їх у кулінарних цілях, особливу увагу треба приділяти їхньому зовнішньому вигляду, а точніше кольору. Якісна пряність має світло-коричневий відтінок, темний колір говорить про те, що насіння або зібрали не під час, або воно вже досить довго лежать на прилавку. В останньому випадку йдеться не тільки про низьку якість спеції, але й про практично повну відсутність будь-яких корисних властивостей анісу.

Велика роль цієї пряності не тільки в кулінарії — відома користь анісу та в медицині. Так, цю спецію досить часто застосовують у разі запалення сечового міхура та нирок, метеоризму, а також для стимуляції роботи печінки та підшлункової залози. Препарати на основі анісу, лікарські збори, зокрема, рекомендуються у разі гастритів і порушень нормального функціонування шлунково-кишкового тракту.

Користь анісу поміщена також у олії, яка отримує з насіння цієї пряної рослини. Анісова олія часом буває єдиним дієвим засобом у боротьбі з катарами дихальних шляхів, у разі ларингітів, трахеїтів та інших недуг органів дихання. Цю олію нерідко комбінують з іншими ефірними оліями — така мікстура має відхаркувальні властивості.