Фланець являє собою диск або плоске кільце з отворами для проходу шпильок і болтів, який призначений для міцного та герметичного з'єднання труб між собою, трубопроводної арматури, приєднання труб до апаратів, машин, ємностей, а також для з'єднання валів та інших деталей, що обертаються (фланцеве з'єднання). Фланці зазвичай використовуються попарно (комплектом).
Фланці розрізняються залежно від розміру (плоскі та комірцеві фланці), способу кріплення та форми ущільнювальної поверхні. Фланці можуть бути елементами труби, фітингу, вала, корпусної деталі тощо. Фланці у формі окремих деталей найчастіше приєднуються до кінців деталей за допомогою зварювання або гвинтового з'єднання. Форма ущільнювальної поверхні фланця в трубопроводах залежить від тиску середовища, профілю та матеріалу прокладки. Гладкі ущільнювальні поверхні з прокладками з картону, гуми та пароніту застосовуються у разі тисків до 4 Мн/м (2) (40 барів), поверхні з виступом на одному фланці та западиною на іншому з азбометалевими та паронітовими прокладками — за тиску до 20 Мн/м (2) (200 барів), фланець із конічною ущільнювальною поверхнею — за тиску вище 6,4 Мн/м (2) (64 бари). Для розганяння фланців під час заміни ущільнень часто використовують підручні засоби (лом, клин). Однак, порівняно недавно, був розроблений спеціальний інструмент для розганяння фланців — розгінник фланців.