У цій біоґрафічній прозі можна дізнатися багато корисного. Про те, як вижити у прифронтовому Харкові й видати книжку в Берліні. Як на Лопані проходив парад царських військ, і де у Нью- Йорку найсмачніший тартар з тунця. Що це за маленький мопед з хромованим кермом вглибині двору та скільки треба котлет на обід. Нарешті, як минуло літо під дронами, чому не вийшло з Парижем та що написали про мою Моззі у Newsweek і The Washington Post. Тобто розповідь про неспокій триває. Розповіді про неспокій взагалі немає тунця. Тобто, вибачте, кінця.