За межами острова нічого немає: світ знищив туман, який охопив планету та вбивав кожного, кого торкався. На острові ж ідилія: сто двадцять двоє жителів і троє вчених живуть у мирній гармонії. Жителі задоволені — рибалять, обробляють землю та бенкетують, дотримуються нічної комендантської години, роблять те, що їм наказують учені. Поки — на жах остров’ян — одного з їхніх улюблених учених не знаходять жорстоко заколотим. А потім вони дізнаються, що вбивство спричинило зниження рівня системи безпеки навколо острова — єдиної, що стримувала туман. Якщо вбивство не буде розкрито протягом 107 годин, туман поглине острів та всіх на ньому. Але система безпеки також стерла всі спогади про те, що сталося напередодні ввечері, а отже, хтось на острові — вбивця, і сам про це не знає. А годинник цокає.