У книжці на широкому матеріалі досліджено літературно-естетичні позиції Івана Франка, їхню генезис, еволюцію та вплив на літературний процес. Критична спадщина Франка, що зайняла понад двадцять томів у його зібранні творів, можна порівняти за обсягом з усією його художньою творчістю і являє собою унікальне явище у світовій літературі. У цій книзі воно вперше стало предметом ґрунтовного аналізу не тільки в аспекті змісту, а й форми. Показано, що, стаючи критиком, Франко залишався письменником, досліджено поетику заголовків, епіграфів, образні засоби, використані при створенні літературних портретів та змальовуванні історичних ситуацій, емоційну насиченість, ораторські інтонації, майстерність полеміста, взаємопроникнення літературної критики та публіцистики. З'ясовано природу письменницької критики як естетичного феномена, її органічний зв'язок із художньою творчістю автора. Випуск книжки російською мовою покликаний нагадати, що Франко належить не тільки українській, а й світовій культурі і, подібно до книжок про Данте, Шекспіра і Гете, книжки про нього потрібні всіма мовами світу.