Щавель представляє собою багаторічна рослина, що не перевищує 1 метра у висоту. Стебла рослини сильно гілкуються. Корінь рослини має здатність утворювати бруньки, які дають пагони. Листя, залежно від розташування, розрізняються за формою. Верхні листки – сидячі, форма у них видовжена. Листя, розташовані внизу стебла – черешкові. А при основі стебла розташовуються стрілоподібні листя. Червоні або жовті квітки щавлю є одностатевими і зібрані в мітелку.

Цветет растение в период с конца весны до конца первого месяца лета. Плод щавеля – блестящий орешек на красной ножке. Щавель произрастает по всей России на лугах, возле озер, в огородах и в лесу. А также щавель выращивают на Кавказе, Дальнем Востоке, в Сибири и Украине.

Благодаря своей целебной силе щавель давно и довольно широко применяется в народной медицине. Кроме того, растение содержит органические кислоты и витамины многих групп, благодаря чему с его помощью можно не только лечить уже имеющиеся болезни, но и предотвратить их развитие.

Щавель положительно действует на кишечник и на процессы обмена в организме человека. В траве содержится огромное количество аскорбиновой кислоты, которая помогает вылечить авитаминоз и вывести вредный холестерин из организма. Отвар из листьев щавеля применяют в качестве противоядия при некоторых видах отравления. Растение рекомендуют применять при геморрое, колитах и заболеваниях желудочно-кишечного тракта.

Відвар з насіння щавлю при опіках. Взявши 10 грамів насіння, заливаємо їх 100 мл води і ставимо на 15 хвилин на вогонь. Цим відваром змочують опіки або пролежні. Цей же відвар приймають при проносі по 1 столовій ложці тричі на день.