У 18 столітті двоє чоловіків присвятили своє життя одному й тому ж складному завданню: ідентифікації та опису всього життя на Землі. Їхні підходи були абсолютно різними. Карл Лінней, побожний шведський лікар з хистом торгаша, вважав, що життя належить до акуратних, статичних категорій. Жорж-Луї де Бюффон, аристократичний ерудит і доглядач королівського саду Франції, розглядав життя як динамічний, постійно мінливий вир складнощів. Обидва почали вважати свою роботу складною, але не неможливою — як планета може вмістити більше кількох тисяч видів? Приголомшені різноманітністю життя, обидва не досягли своєї мети. Але в процесі вони висловили разюче різні погляди на природу, на роль людства у формуванні долі нашої планети та на саме людство.

Суперництво між цими двома унікальними, цілеспрямованими особистостями створило відлуння, яке лунає й сьогодні. Лінней, за допомогою дослідників-послушників, яких він називав «апостолами» (лише половина з яких повернулася живими), дав світові такі поняття, як ссавець, примат та homo sapiens, але він також заперечував зміну видів та поширював расистську псевдонауку. Бюффон ввів термін «розмноження», сформулював ранні прототипи еволюції та генетики, а також пристрасно виступав проти упереджень. Це було зіткнення, в якому, здавалося, Бюффон перемагав за їхнього життя. Але їхня посмертна доля склалася зовсім інакше.