Dadaism Dadaism Виникнувши на тлі жорстокості Першої світової війни, революційний рух дадаїзму зробив відразу до існуючого порядку своєю відправною точкою. Від 1916 року й до середини 1920-х митці в Цюриху, Кельні, Ганновері, Парижі та Нью-Йорку розгорнули радикальний наступ на політику, суспільні цінності й культурний конформізм, які вони вважали співучасниками руйнівного конфлікту. Дадаїсти не мали єдиного стилю, їх об’єднувало лише спільне прагнення перевернути соціальні структури не менше, ніж художні стандарти, і замінити логіку та розум абсурдом, хаосом і непередбачуваністю. Їхня практика охоплювала експериментальний театр, ігри, горлові звуки, колаж, фотомонтаж, методи випадковості та «реді-мейд», найскандальніший приклад якого — пісуар Марселя Дюшана Фонтан (1917). При цьому візуальний вигляд твору вважався другорядним порівняно з ідеями та критикою, які він висловлював. У цьому сенсі дадаїзм можна розглядати як фундаментального попередника концептуального мистецтва. З добіркою ключових робіт таких відомих представників дадаїзму, як Трістан Тцара, Марсель Дюшан, Ганна Гьох, Курт Швіттерс, Франсіс Пікабія та Ман Рей, ця книга знайомить із цим гострим, підривним і рішучим рухом ХХ століття та його тривалим впливом на сучасне мистецтво.