Авраам Лінкольн, 16-й президент США, народився 12 лютого 1809 року недалеко від Ходженвілля, штат Кентуккі, у бідній прикордонній родині. Юрист-самоук, він також працював у законодавчих зборах штату Іллінойс та Палаті представників США. У 1858 році, проводячи кампанію за місце в Сенаті США, Лінкольн залучив чинного президента Стівена А. Дугласа до серії дебатів з приводу рабства. Хоча він програв вибори, красномовство Лінкольна привернула до нього увагу всієї країни, і в 1860 він був номінований на пост президента від республіканської партії. Лінкольн став президентом Сполучених Штатів у 1861 році, коли країна поринула у громадянську війну.

Як президент, Лінкольн видав Прокламацію про звільнення рабів, які жили на території Конфедерації. Хоча Конфедеративні Штати проігнорували це проголошення, воно дозволило солдатам Союзу звільнити рабів, яких вони знайшли на Півдні, і завербувати їх у свою армію. На момент закінчення Громадянської війни кожен восьмий член армії Союзу був чорношкірим. 19 листопада 1863 року він виголосив свою знамениту Геттісберзьку промову. Його приклад прийняття одноосібної влади під час війни наслідували наступні президенти, у тому числі Вудро Вільсон у Першій світовій війні та Франклін Рузвельт у Другій світовій війні. У той час як Громадянська війна та зусилля щодо скасування рабства домінували в його президентстві, Лінкольн також підписав Закон про гомстеди, який дозволяв біднякам купувати землю за умови, що вони погодилися оселитися і працювати на ній протягом як мінімум п'яти років. Цей закон започаткував заселення американського Заходу.

14 квітня 1865 року — всього через кілька тижнів після початку його другого правління і якраз у той момент, коли громадянська війна закінчувалася — Лінкольн був застрелений прихильником Півдня Джоном Вілксом Бутом і помер наступного ранку у Вашингтоні, округ Колумбія.