Кінець роману Ґрема Ґріна — це глибокий і болісно чесний роман про кохання, яке народилося в екстремальних умовах і було зруйноване не зрадою, а внутрішнім вибором.

Колись Моріс і Сара були єдиним цілим. Їхнє почуття розквітло в Лондоні часів Другої світової війни — серед бомбардувань, страху та постійного відчуття крихкості життя. Це було кохання, сповнене пристрасті й відчаю, таке, що здавалося сильнішим за обставини й навіть за смерть.

Але одна-єдина мить усе змінила. Мить жаху, молитви й обітниці, даної в темряві. Віра стає стіною між закоханими, а любов — випробуванням, яке неможливо пройти разом.

Іноді кохання руйнується не через зраду, а через обітницю. Іноді найглибша розлука починається не зі слів «я більше не кохаю», а зі слів «я люблю — тож мушу піти».

Ґрем Ґрін — один із найвизначніших британських письменників ХХ століття, майстер психологічної прози та моральної драми. Його творчість зосереджена на темах віри, провини, кохання, внутрішнього конфлікту та межі між добром і злом. Романи Ґріна неодноразово екранізувалися, а сам автор вважався претендентом на Нобелівську премію з літератури.