Англійський дослідник Джон Вільям Данн увійшов в історію філософії ХХ століття як творець багатовимірної моделі часу. Данн створив фундаментальну працю про сутність людського сприйняття часу. Його теорія, розроблена на основі багаторічних експериментів із прекогнітивними сновидіннями та штучно викликаними прекогнітивними станами, полягає в тому, що в реальності всі часи існують вічно — інакше кажучи, минуле, теперішнє й майбутнє певною мірою відбуваються «одночасно». Людська свідомість, однак, сприймає цю одночасність у лінійній формі. За Данном, у стані сну сприйняття часу втрачає ту незмінну лінійність, яка притаманна йому під час неспання; унаслідок цього людина набуває здатності до прекогнітивних сновидінь, у яких свідомість вільно перетинає межі минулого, теперішнього й майбутнього. Парадоксальне поєднання фундаментальних ідей психоаналізу (тлумачення сновидінь) і теоретичної фізики (зокрема Загальна теорія відносності) дало змогу Данну стати одним із засновників темпоральної філософії ХХ століття.