Усе починалося з невеличкої новелки, яку навіяв вечір, а закінчення просто наснилося. Тексти ніби з являлися нізвідки, сцени снилися, слова виринали просто з повітря, та все безсюжетно. Роздуми, роздуми, уривки Аж потім мені стало зрозуміло досить мучитися, слід просто писати, а там будь що буде. І коли здавалося, що вже не зможу віднайти свою нитку, з явилася муза. Нитка віднайшлася вона була у правді. Часом, ми не розуміємо, якими важливими є для когось, хто не завжди поряд. Часом, не знаємо, як сильно змінюємо чиєсь життя. Часом, не усвідомлюємо, скільки ниточок навкруги. Вона ще не ідеальна книжка. Дещо зміниться, впевнений, але мені здається, що вона направду тепла. І чесна. Максе, Ромчику, Надійко, Антошка, Аню, Іринко, і всі хто хоч на крихту доклав зусиль (може, навіть не усвідомлюючи того) дякую вам. Найголовніше у серці. Правда. Пам ятайте Це правдива історія про життя, студентство та доленосні зміни. У перипетіях випадковостей, перших хвиль революції, АТО, вервиць співпадінь, кохання та зовсім недитячих випробувань кожен обирає свій шлях свою нитку, яка обов язково приведе кудись. Який же вибір зробити?