Життя Дон Кіхота і Санчо (1905) іспанського письменника, філософа і політичного діяча Міґеля де Унамуно-і-Хуґо (1864 1936) є своєрідним філософським коментарем до знаменитого Сервантесового роману Премудрий гідальго іншими критиками сенс. Водночас це самостійне твір, що шукає в цій пам'ятці радше джерело натхнення, сприймаючи її за матеріал для будівництва власної філософської концепції. Тут бізум протиставлено раціоналістичному животінню обивателя, сні стають реальністю, трепетне прагнення вічності проймає єство індивіда, спонукаючи шукати опертя для свого існування поза всіма можливими горизонтами, а народи, здіймаючись над своєю розпорошеністю, зважуються на власні героїчні витівки.