Він був юний, про довкілля знав ще дуже мало. Та й новий токійський світ сильно відрізняється від середовища, у якому він виріс. Мегаполіс виявився куди більшим, ніж він собі мав на увазі. Занадто великий вибір того, чим можна зайнятися, надто незвично спілкуються один з одним люди, занадто швидко несеться життя. Через це він ніяк не міг налаштувати баланс між собою та навколишнім. Але головне — у ті роки йому ще було куди повертатися. Садишся на Токійському вокзалі в "Сінкінсен" — і через півтори години вирушаєш у "незламний оболот гармонії та дружби". Там, де час тече неквапливо, завжди чекають ті, перед ким ще можна відкрити душу. Про те, що це місце безвісті зникло, він дізнався на другому курсі під час літніх канікул.