Ця напівавтобіографічна повість стає своєрідним дзеркалом для цілого покоління, чия юність припала на добу глобальних змін та вимушеної ізоляції. Головна героїня — амбітна першокурсниця, яка вирішує кинути виклик рутині та вступає одразу на два факультети. Проте замість яскравих університетських аудиторій, гамірних коридорів та нових знайомств на неї чекає нескінченне мерехтіння екрана ноутбука. Найкращі роки життя, які мали б бути сповнені пригод, перетворюються на низку онлайн-лекцій, де одногрупники — це лише іконки в зумі, а студентське життя обмежене межами кімнати. Авторка з надзвичайною щирістю та легким гумором описує стан людини, яка застрягла в епосі дистанційки. Це історія про болючу спокусу повернутися в минуле, у часи до 2020-го, коли світ здавався зрозумілим і стабільним. Проте головне питання книги полягає в іншому — чи приносить щастя постійне порівняння сьогодення з колишнім, і чи не заважає ця ностальгія почати писати власну нову історію тут і зараз.