Given, Том 2 — це момент, коли музика перестає бути просто репетиціями, а стає способом вижити емоційно. З появою Мафую в гурті все йде шкереберть: пісня ніяк не складається, слова не знаходяться, а думки Уеноями вперто повертаються не до акордів, а до вокаліста — і до почуттів, які вже складно назвати “дружніми”.

Уенояма намагається розплутати клубок власних переживань, але не помічає, як дружба тріщить по швах. Мафую теж не простіше: концерт на носі, а всередині — порожнеча, провина і те саме невимовне, що застрягає в горлі, коли треба сказати найважливіше. Відчуття такі, ніби кожна репетиція — це тонкий лід: крок не туди, і все піде під воду.

Другий том тримає баланс між ніжністю й болем, між тишею, яка кричить, і музикою, що раптом стає чеснішою за слова. Це історія про страх близькості, про те, як складно прийняти себе, і про рішення, яке інколи єдиний спосіб не зламати одне одного: зробити паузу, щоб потім повернутися сильнішими.