Жодної іншої збірки Джона Берджера, британського арткритика та письменника, лауреата Букерської премії, не говорить про мистецтво та політика з таким прагненням до змін. Сам Берджер назвав «У кишенні» (2001) дуже особистої та написаній із відчуттям настійної потреби. З властивими йому увагою і критичним поглядом Берджер пише про твори Босха, Рембрандту, Дега, кала, фаюмського портрета та наскальних малюнках, завдяки яким знаходить форми роздумів про вдушливу справжнє, економне нерівності та клаустрофобії глополізованого світу. Есе 1991-2000 років, зібрані під однією обкладинкою, прагнуть протистояти помилковим сучасним світом і шукають можливості для інших просторів та інших світів, одна з яких — простір кишені між читачем і автором.