До маяка — один із найвідоміших і найінтимніших романів Вірджинії Вулф, у якому письменниця звертається до тем пам’яті, втрати, плину часу та внутрішнього життя людини. Частково автобіографічний, цей твір став художнім осмисленням смерті матері авторки, образ якої втілено в постаті місис Рамзі.

Родина Рамзі з вісьмома дітьми проводить літні вакації на скелястому узбережжі Шотландії. До них приєднуються численні гості — митці, студенти, університетські викладачі. Дні спливають у спокійному ритмі: за іграми, читанням, неспішними розмовами, затишними вечерями й прогулянками мальовничими місцинами.

Наймолодший син місис Рамзі, Джеймс, мріє про поїздку до Маяка — самотнього й недосяжного символу, що видніється серед хвиль, притягує й обіцяє щось більше, ніж просто подорож.

На позір у творі майже не відбувається подій, але справжнє життя розгортається у свідомості персонажів. Саме в думках вирують переживання, сумніви, внутрішні конфлікти та суперечки, про які не говорять уголос. Роман фіксує крихкі миті існування, показуючи, як час змінює людей, стосунки та саму пам’ять.

До маяка — це тонка психологічна драма, у якій зовнішній спокій приховує глибокі емоційні зрушення й болісні усвідомлення.

Вірджинія Вулф — одна з найвпливовіших письменниць ХХ століття, ключова постать модернізму та новаторка літературної техніки «потоку свідомості». У своїх романах і есеях вона досліджувала природу часу, пам’яті, ідентичності та внутрішнього життя людини. Серед її найвідоміших творів — Місіс Делловей, Орландо, Хвилі та есе Власна кімната, яке стало програмним текстом феміністичної думки.