Ваніль — наймолодша з класичних прянощів . Правда, в Іспанії, Італії, Австрії вона стала відома з середини XVI століття, але в інших країнах Європи значно пізніше — на початку XIX століття, — та й вживалася спочатку лише у вкрай вузькому, вишуканому колі. Це справжня«аристократка » навіть серед класичних прянощів. Крім того, діапазон застосування ванілі обмежений кондитерськими виробами і солодкими стравами, причому і тут ваніль займає привілейоване становище як пряність, що йде на ароматизацію найдорожчих кондитерських виробів: шоколаду і какаосодержащіх продуктів, бісквітів і виробів з бісквітного тіста, кремів, пломбірів, горіхових печива. Ваніль використовують також для приготування лікерів. Набагато рідше вводять ваніль в інші солодкі страви (компоти, желе, суфле, парфе, пудинги, сирні пасти, деякі види варень), але ж їх ароматичні якості при цьому значно поліпшуються. У всіх перерахованих випадках зазвичай користуються не справжньою ваніллю, а ваніліном.
Ваніль вводять в виріб або безпосередньо перед тепловою обробкою (в тісто), або (частіше) відразу після неї, в ще не остигле блюдо (в пудинги, суфле, компоти, варення і т.п.), а в холодні страви (наприклад, сирні пасти) після їх приготування. Бісквіти, торти просочують ванільним сиропом вже після випічки. Спосіб внесення ванілі в виріб такий: частина палички ванілі ретельно розтирають у порцеляновій ступці з цукровою пудрою, поступово додаючи цукор до тих пір, поки вся ваніль не розітреться, і потім цей ванільний цукор втручаються в крем, пасту або посипають їм вже готову страву.