Вперше піднятий в повітря у вересні 1935 року, Мессершмітт Вf-109 на 10 років став основним винищувачем Люфтваффе і залишався в строю до кінця Другої Світової війни. Літак було розроблено в 1934 році на зміну застарілому основному винищувачу Хейнкель Не-51. Головною особливістю нового літака була висока технологічність виготовлення, що дозволяло в майбутньому постійно модернізувати Вf-109 не знижуючи темпів виробництва. Крім того в конструкції була закладена можливість установки різних типів двигунів. З установкою на Мессершмітт Вf-109 двигуна ДВ-605 з'явилась наймассовіша модифікація Ме-109 G, яка випускалась з деякими змінами до самого кінця війни. Літак міг нести різноманітні варіанти озброєння і обладнання, що дозволяло використовувати його як фронтовий винищувач, винищувач ПВО, винищувач-бомбардувальник, нічний винищувач і розвідник. Мессершмітт Вf-109 брав участь в боях від пустель Північної Африки до засніженої тундри Російської Півночі. Він також постачався практично всім союзникам Німеччини: Італії, Румунії, Угорщини, Фінляндії, Словакії і Болгарії. Мессершмітт Вf-109 G-6 виявивсяся тим варіантом «Густава», який випускався самою массовою серією. Було виготовлено більше 12000 літаків. Від попередніх варіантів Ме-109 G-б відрізнявся посиленим озброєнням, розташованими в фюзеляжі. З кінця 1943 року ці літаки також обладнувались високим кілем і фонарем Erla-Hauben. Крім того в підкрилових гондолах були розташовані дві 20-мм гармати MG151/20. Такий винищувач став відповіддю Німеччини на появу у союзників важких бомбардувальників Б-17 і Б-24, які відрізнялися підвищеним броньовим захистом. Літаки також оснащалися додатковим 300-літровім паливним баком.