РДС-27 - радянська одностадійна ядерна бомба з термоядерним посиленням типу Шар (у США конструкцію називали (англ. Alarm Clock)), розроблена в середині 1950-х років КБ-11 для стратегічних бомбардувальників Ту-16. Бомба розроблялася одночасно з РДС-37 під керівництвом А. Д. Сахарова, Ю. А. Романова та під загальним керівництвом Ю. Б. Харітона, як запасний варіант на випадок невдачі з розробкою РДС-37. В експериментальній одностадійній ядерній бомбі з термоядерним посиленням РДС-6с були ряд істотних недоліків, які перешкоджали її практичному використанню як зброю. Основним з них, було використання великої кількості дефіцитного, дуже дорогого, і тритію, що важко напрацьовувався, який використовувався для отримання дейтериду-тритиду літію-6 для РДС-6с. До того ж тритій мав короткий період напіврозпаду, що робило РДС-6с непридатною для використання через 6 місяців після виготовлення. По суті, РДС-27 — це спрощений варіант бомби РДС-6с, оточена шарами не дейтериду-тритиду-літію-6, а лише стабільного дейтериду літію-6; тобто її конструкція така ж як у РДС-6с, але без додавання тритію.