Усі три книги, що входять до трилогії з умовною назвою Скіфи, написані в різні роки, й одним виданням ніколи не видавались. Але читач не знайде тут міфічних скіфів с жадібнимі раскосимі очамі, адже, на відміну від О. Блока, Іван Білик бачив очевидне - принаймні три із чотирьох описаних Геродотом різновидів скіфів - це наші прямі пращури, а саме: скіфи орачі, скіфи хлібороби й царські скіфи. Що ж до тих, котрі с раскосимі, то вони як раз і були четвертими скіфами - кочовиками, носіями легендарної іраномовности скіфів. Що ж до імен геродотових скіфів і самої назви племен, то згадаймо, що для пихатих греків у навколишньому світі поруч з еллінами існували лише варвари, іменами й самоназвою яких вони не переймалися. Трилогія Скіфи _ це яскраве художнє осмислення витоків історії нашого народу, що, змінюючи самоназву, асимілюючи приходьків, з правіку жив на своїй землі.