Сьогодні я згадав тиждень перед Різдвом. І неділя, 18 грудня.

Як багато років тому на вокзалі в Парижі я чекав на виконання обіцянки, даної за 6 місяців до цього у Відні.

Повз мене проходили люди, вони поверталися з ярмарку, дарували один одному квіти, випивали, ділилися один з одним солодкими моментами... Солодкими дрібницями.

Ми також мали багато планів. Ми встигли так багато обговорити за такий короткий час.

І все ж сказали один одному надто мало.

Ти віддала мені всю себе, я віддав тобі все, що залишилося від мене.

Праворуч від мене на лавці пхикає малюк, він уперше доторкнувся своїми рученятами до чашки з гарячим какао. Я теж замерз.

Шкіра на моїх руках потріскалася, і нема твоїх, щоб їх зігріти.

Я намастився сонцезахисним кремом, щоб згадати найкращі дні.

Можливо, наступного року.

Це тихий різдвяний аромат.