Світло маяка мало б мене врятувати...

Хто я?

Вже давно забула відповідь на це питання. Відтоді, як втекла з того будинку, так відчайдушно прагнучи вирватися, я пішла лише в тому, що було на мені, і в шкарпетках. Після того дня я завжди ходила лише в краденому взутті. Можливо, я дівчина, яка шукає сенс життя в безликих чоловіках? Вони всі були такими легко забутими. Допоки не з’явився він. Він завів мене під водоспад і змусив забути моє ім’я, а натомість я взяла його.

Енцо Вітале.

Загадковий чоловік, який завжди любитиме лише морські глибини. Або, точніше, хижаків, що їх населяють. Виявилося, він не так вже й відрізняється від монстрів, яких годує. Він заманив мене на свій човен, як рибу в океан, шукаючи помсти за мій злочин. Якби я усвідомила його наміри і те, що сильний шторм залишить нас потерпілими від корабельної аварії, я б втекла. Тепер я дівчина, яка шукає притулку в напівзруйнованому маяку з чоловіком, який ненавидить мене майже так само сильно, як і прагне мене. Він хоче завдати мені болю, але старий доглядач покинутого острова може мати набагато зловісніші наміри. Це вже не питання, хто я, а радше, чи виживу я?