Книга «Типографія» є спадщиною Еміля Рудера, одного із засновників швейцарського стилю в дизайні, відомого в усьому світі за використання асиметричної верстки, модульної сітки, шрифтів без засічок, вирівнювання по лівому краю та порожнього простору на сторінці.

Його методологічний підхід до типографії визнаний графічними дизайнерами в усьому світі. Видання містить чітко структуровані теми, ілюстрації та гармонійно дібрані шрифти, а також міркування автора про принципи дизайну загалом.

Сьогодні, через більш ніж п'ятдесят років після першої публікації цієї книги, чимало її тез досі є актуальними та засадничими, водночас з деякими ви можете подискутувати, враховуючи нові тенденції у світовому дизайні.

Про автора книги

Еміль Рудер (1914–1970) — швейцарський типограф і графічний дизайнер, який разом з Арміном Гофманом увійшов до викладацького складу Базельської школи дизайну. У 15 років він пішов на стажування до композитора, після чого занурився в принципи Баугаузу та «Нової типографії» Яна Чіхольда під час навчання у Вищій школі мистецтв і ремесел у Цюріху. У 1947 році Рудера призначили викладачем типографії в Базельській школі дизайну (Schule für Gestaltung, Basel). Там він познайомився з художником-друкарем Арміном Гофманом, і так розпочалася їхня співпраця. До середини 1950-х років їхнє викладання здобуло міжнародну репутацію, а до середини 1960-х на їхні курси були довжелезні списки очікування. Рудер і Гофман розробили програму, побудовану на принципах об'єктивності в дизайні, яка запропонувала новий підхід до типографії. Для Рудера найважливіше в дизайні шрифту — це точність, пропорції та розбірливість. Шрифт створюють для того, щоб комунікувати, і для Рудера це найголовніше. Дописувач і редактор популярного на той час професійного видання «Typografische Monatsblätter» («Типографічний місячник»), він був одним із перших, хто відкинув усі загальноприйняті правила традиційної типографії, запровадивши нові закони композиції, що більше відповідали повоєнній епосі.

Усі його ідеї підсумовані в головній праці 1967 року «Typographie» («Типографія»).