«Тисяча і одна ніч» — пам'ятник середньовічної арабської та перської літератури, збірка оповідань, обрамлених історією про перського царя Шахріяра та його дружину на ім'я Шахразада.

До цієї книги увійшли, на думку видавців, найяскравіші з усіх казок «Тисячі та однієї ночі». Переклад з арабської виконано М.А. Сальє (1899-1961) у 1929-1939 pp. У книзі представлено 80 ілюстрацій О. Тернавської, створених для цього видання.

У покої жорстокого царя Шахріяра, який мстить усім жінкам за свою зганьблену честь, приходить дочка головного візира - казкарка Шахразада, яка бажає припинити даремні жертви. Щоночі вона розповідає цареві захоплюючі історії про війну і секс, про кохання та підступність, про чарівні перетворення, про зраду та дружбу. Але щоранку оповідачка припиняє свої розповіді на найцікавішому місці, підтримуючи у Шахріяра інтерес до себе протягом тисячі та однієї ночі. Казки ллються з її вуст, не тільки кумедні та захоплюючі. У своїх казках і легендах вона досліджує найважливіші філософські питання, що хвилюють людей у всі часи: питання про добро і зло, про наявність чи відсутність вільної волі у людини, про розбіжність ідеалу з дійсністю та про їх співіснування. У її оповіданнях реальні історичні особи – халіфи, богослови, вчені та поети, що прославилися у VII-XII століттях, – виглядають особистостями, овіяними казковим ореолом.