Виклавши у загальних межах теорію брехні та уяви, Гаррі Франкфурт звертається до того, що лежить за їхніми межами, - до істини, поняттю менш очевидному, як здається здавалося б.
Вірність нашій культурі брехні, можливо, набагато сильніша, ніж половинчаста прихильність до істини. Деякі (наприклад, професійні мислителі) взагалі не вважають «істину» і «брехню» значущими категоріями. Навіть слухаючи тих, хто твердить про свою любов до істини, ми хоч-не-хоч замислюємося: а не несуть вони просто повну нісенітницю? І правда, у чому користь від істини? З тією ж блискучою дотепністю й заснованою на здоровому сенсі мудрістю, якою пронизана його перша резонансна книга «До питання про брехню», Франкфурт пропонує нам по-іншому поглянути на істину: є в ній щось таке просте, що, ймовірно, і помітити важко, але до чого у нас є прихована, і водночас нездоланна тяга. Його книга змусить кожного думаючого замислитися: Істина — чому я не подумав про це раніше?