Борис Антоненко-Давидович — письменник, перекладач і мовознавець. Засуджений спершу до страти, а потім — до довічного заслання.

Головний герой його повісті «Смерть» — колишній діяч Центральної Ради та Директорії Кость Горобенко, який принципово досі говорить українською. Ламаючи себе, він намагається перетворитися на справжнього комуніста, стати своїм. Для цього реквізує піаніно та книжки, пише доноси. Але у снах Кость досі бачить кохану, а реквізовані книжки зберігає в окремій кімнаті як згадку про колишнє життя. Він огидний сам собі за ті дії, які змушений учиняти. І навіть попри цей внутрішній конфлікт продовжує зображати комуніста. І щоб остаточно ним стати, має наважитися на найгірше — вбивство.

«Смерть» — один із найсильніших творів українського письменника Бориса Антоненка-Давидовича. Це проза про межу між життям і небуттям, про людську гідність і страх, про внутрішню свободу та філософське осмислення кінцівки. Автор показує, як зустріч із невідворотним оголює справжнє обличчя людини й відкриває її сутність. Текст вражає емоційністю й глибиною, залишаючи після себе сильне враження. Це класична українська проза з елементами психологічного й філософського роману.