До того, як він очолив Другу армію Равки, до того, як Тіністий Каньйон розділив країну, і задовго до того, як він стане Дарклінґом, він був просто самотнім хлопчиком, обтяженим надзвичайною силою.
Ерик і його мати Лена переховуються усе життя, але так ніколи й не знайшли надійного притулку. Вони не тільки гриші — вони найсмертоносніші та найрідкісніші зі свого роду. Їх прагнуть знищити через страх перед ними, на них полюють, щоб використати їхні дари. Де б вони не опинились, мати із сином вимушені приховувати свою природу. Проте часом смертоносні таємниці самі знаходять вихід з пітьми...
Мати Ерика, ніколи не дозволяла собі залишатися на одному місці. Вона брала сина за руку та бігла, тікаючи від людей, які намагалися завдати їм шкоди. Тому хлопець не мав друзів, що підбадьорювали б його. Інколи Ерик знайомився з однолітками, але довго підтримувати звʼязок із новими товаришами просто не міг: вони застрягали в минулому, а герой забував їхні обличчя.