ЗЛАКОВІ ТА ДВОДОЛЬНІ БУР’ЯНИ «ЗМОЧУЮТЬСЯ» ПО-РІЗНОМУ. ГІДРОФІЛЬНІСТЬ ТА ЛІПОФІЛЬНІСТЬ(ГІДРОФОБНІСТЬ) — ПОКАЗНИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЗМОЧУВАНІСТЬ ПОВЕРХНІ. ГІДРОФІЛЬНІСТЬ — ЗДАТНІСТЬ «ЛЮБИТИ» ВОДУ, ЛІПОФІЛЬНІСТЬ, НАВПАКИ, – НЕ «ЛЮБИТИ» ВОДУ, A «ЛЮБИТИ» ОЛІЮ, ЖИРИ. В ПРАКТИЧНОМУ СЕНСІ ЦЕ ОЗНАЧАЄ: ЩО БІЛЬШ ГІДРОФІЛЬНУ ПОВЕРХНЮ МАЄ БУР’ЯН, ТО ВІН КРАЩЕ БУДЕ ЗМОЧУВАТИСЬ ВОДОЮ (НАВІТЬ БЕЗ ДОДАВАННЯ ПРИЛИПАЧІВ). І НАВПАКИ, ЧИМ ПОВЕРХНЯ БІЛЬШ ЛІПОФІЛЬНА (ГІДРОФОБНА), ТО ПОВЕРХНЯ БУР’ЯНІВ БУДЕ ГІРШЕ ЗМОЧУВАТИСЬ ВОДОЮ. ТОЧНІШЕ, ЯК ПРАВИЛО, ЇЇ ВІДШТОВХУВАТИ!
Відомо, що бур’яни (як однодольні, так і дводольні види) різні щодо особливості “змочуваності” листкової поверхні (показник гідрофільності-ліпофільності/гідрофобності):
- Добре змочуються гідрофільні види, наприклад, подорожник, нетреба звичайна;
- Відносно добре змочуються соняшник, буряки цукрові, пасльонові культури; падалиця соняшнику, канатник Теофраста, види гірчиці, ромашки, щириці, пасльону, дурман звичайний, будяк жовтоцвітний, підмаренник чіпкий
- Погано змочуються гідрофобні види: грицики звичайні та ін. хрестоцвіті бур’яни, зірочник середній, види гірчаків, фіалки;
- Дуже погано змочуються і відштовхують воду: горох, ріпак, кукурудза, злакові культури; всі види злакових бур’янів; види лободи та лутиги.