Шахтарське селище. Три покоління однієї сім’ї. Люди, які намагаються жити у проміжках між війнами. «Бабуся вмирати не любила» — книга автобіографічна, тому що автор писав про свою родину. І водночас вона універсальна, бо описує події, явища, характери та долі, які дозволяють зрозуміти Донбас — і людей, які там живуть. Останніми роками цей регіон, здавалося, став розділом з нашого минулого — але тепер він перетворюється на розділ з нашого майбутнього. Нам буде легше розібратися в ньому, якщо ми в нього вдивимося. Книжка, яку ви тримаєте в руках, допоможе кожному зробити це.

Книга «Бабуся вмирати не любила» Павла «Паштета» Белянського — автобіографічний роман, представлений у вигляді збірки чесних, щирих і повністю заснованих на реальних подіях оповідань про мешканців шахтарського селища. Місце дії — селище Шахти №9 поблизу Алчевська Луганської області. Хронологія охоплює час від початку минулого століття до наших днів. 

Автор — блогер, режисер та воїн ЗСУ Павло Белянський, є незвичайною і суперечливою фігурою в українській сучасній літературі. Адже він ніколи не ставив перед собою мети стати письменником. Він — автор з народу, який говорить про реалії Донеччини сміливо, подекуди дуже відверто й грубо, але із щемкою ніжністю, яка обов’язково сповнить серце кожного читача. Усі оповідання збірки є самостійними творами, які разом складаються у мозаїку живої атмосфери, і утворюють карту не так Донеччини, як її особливого менталітету — душ людей, які тут живуть.  

Сюжети оповідань у книзі «Бабуся вмирати не любила» Павло Белянський об’єднав навколо трьох поколінь однієї родини, з якої походить сам автор. Відтак книга є міксом із сімейної саги та автобіографічного роману. Настрої також змінюються від оповідання до оповідання — тут є смішні та іронічні, є трагічні та філософські, героїчні й шахтарські, прості народні оповідки про людей та про їхній побут між війнами. 

Назва книги повторює назву одного з оповідань. Бабуся Аня відчула, що їй скоро помирати, але не змогла, «бо вмирати не любила». Так з доброю усмішкою на вустах автор оповідає про силу й витривалість людей Донеччини. Про людяність, яка сильніша за війну і обов’язково переможе смерть. 

Сам регіон у книзі є також дієвою особою, зізнавався Паштет у своєму інтерв’ю для каналу Дім. Це місце живе своїм життям, сповнене своєрідної, хай і дещо приземленої, магії, віддзеркаленої у стосунках між поколіннями, у традиціях, у звичаях триматися одне одного попри розходження й локальні чвари.