Він був юний, про навколишнє життя знав ще дуже мало. Та й новий токійський світ сильно відрізнявся від середовища, в якому він виріс. Мегаполіс виявився набагато більшим, ніж він собі уявляв. Занадто великий вибір того, чим можна зайнятися, занадто незвично спілкуються один з одним люди, занадто швидко мчить життя. Через усе це він ніяк не міг налаштувати баланс між собою і оточенням. Але головне - в ті роки йому ще було куди повертатися. Сідаєш на Токійському вокзалі в «Сінкансен» - і за якихось півтори години прибуваєш до «непорушного оплоту гармонії та дружби». Туди, де час тече неспішно, і завжди чекають ті, перед ким ще можна відчинити душу. Про те, що це місце безслідно зникло, він дізнався на другому курсі, під час літніх канікул.