Давньоєгипетський жрець Ейє, знаменитий монах-капуцин Жозеф дю Трамбле, граф Генріх Йоганн Остерман, пані Касуга но-цубоне, банкір Блейхредер, євнух Ла Ляньїн - імена цих людей були не надто відомі їхнім сучасникам. Але сьогодні ми називаємо їх - закулісних правителів, які воліли діяти, залишаючись у тіні офіційних володарів, - «сірими кардиналами». Чим їх приваблювала така влада? Можливістю збагачення, почестями? Чи їх найбільше п'янила свідомість того, що від них залежать долі (а іноді й життя!) інших людей? А можливо, їх влаштовувало, що вся відповідальність лягала на плечі тих, хто стояв попереду, так би мовити, на світлі, даючи їм змогу залишатися в тіні і роблячи практично невразливими. Тепер ми постараємося вивести наших героїв із тіні...