У книзі "Про що я говорю, коли говорю про біг" Харукі Муракамі ділиться своїм досвідом багаторічного бігуна, починаючи від того, як він вперше зацікавився цією діяльністю і до своїх численних участей в марафонах та ультрамарафонах. Він описує, як біг став невід’ємною частиною його щоденного життя і вплинув на його письменницьку кар’єру. Автор порівнює процес написання книг з бігом на довгі дистанції, підкреслюючи важливість самодисципліни, витривалості та терпіння.

Муракамі розмірковує над тим, як фізична активність допомагає йому зберігати розумову ясність і спокій, а також підтримувати творчий потенціал. Він детально розповідає про свої тренування, труднощі та радості, з якими стикається під час бігу, водночас заглиблюючись у філософські роздуми про життя, старіння та власні досягнення. Книга наповнена особистими спостереженнями та інтимними моментами, які дають читачеві можливість краще зрозуміти внутрішній світ автора.

Одним із головних мотивів книги є ідея постійного вдосконалення і боротьби із самим собою. Муракамі підкреслює, що біг – це не лише фізична активність, але й спосіб знайти внутрішній баланс і гармонію. Для нього біг – це медитація в русі, яка допомагає віднайти сенс у житті та роботі.

Крім того, Муракамі ділиться своїми особистими досягненнями та невдачами на шляху до самовдосконалення, що робить книгу ще більш людяною та наближеною до читача. Він також розмірковує над тим, як змінився його підхід до бігу з віком і як він справляється з новими викликами. Це не просто книга про спорт, а глибоке дослідження людської природи, написане з притаманною Муракамі ліричністю і простотою.