Ніка Кожушко. Ім’я, що звучить, як мелодія весни — короткої, яскравої, надто швидкоплинної. Війна жорстоко вбила юну авторку, але її творчість житиме вічно. «Час починати танго (Лаконічно)» — це запрошення у світ, якого вже нема, але який залишився у віршах і малюнках. 

Нитка тонка, мов повітря під час весняного дощу, веде за собою читача через клаптики віршів, фрагменти прозових спогадів, погляди й думки, які були збережені потай. Це світ без фільтрів — юний, чесний, дотепний, подекуди колючий, але завжди щирий. Сторінка — це картина. Фраза — наче рух у танці, який тільки починається. Поруч з авторкою — тінь міста, що стало не лише домом, а й сценою, де вона жила й творила. Імена — Жадан, Зіньківський — це не просто редактори, а співрозмовники, що проводять крізь її думки. Тут кожна деталь — це частина мозаїки, де головне залишається за лаштунками, чекаючи свого читача.

Цей світ не можна назвати просто сумним чи радісним. Він такий, як перед світанком, коли місто ще не прокинулося, а тиша заповнює все. Тиша, де є і біль, і надія. У цих сторінках — війна й любов, молодість і втрати, пошук і знахідки. 

Книга «Час починати танго» — це посмертна збірка поезії та прози української художниці, письменниці та волонтерки Вероніки (Ніки) Кожушко (2006–2024), яка загинула 30 серпня 2024 року під час російського авіаудару по Харкову 

Збірка містить літературні та графічні твори юної авторки — щирі, самобутні, пронизливі. Книжку впорядкував письменник Сергій Жадан, який також написав передмову, а післямову створив харківський художник Гамлет Зіньківський 

Ця збірка стала не лише літературною подією, а й символом втрати молодого таланту, який міг стати яскравою представницею нової української культури.

У пам’ять про Ніку Кожушко та інших загиблих талановитих українців була заснована премія «Генерація Ніка»