Лу́нниця (луна — «місяць») — прикраса-оберіг у вигляді півмісяця кінчиками донизу Один з найпоширеніших амулетів-оберегів, що протягом багатьох епох були частиною жіночого вбрання. Найдавніший оберіг, що зображає Місяць, якому приписували родючість і материнство та жіноче начало у зв'язку з менструальним циклом та місячним календарем. Асоціюється з покровительством богинь Мари та Селени.

Один з найпоширеніших амулетів-оберегів, що протягом багатьох епох були частиною жіночого вбрання. Лунниця - найдавніший оберіг, що зображає Місяць, якому приписували родючість і материнство та жіноче начало у зв'язку з менструальним циклом та місячним календарем. Орієнтовно в Х —ХІІ столітті лунниця завоювала широку популярність у слов'янських народів.На території Східної Європи цей тип жіночих прикрас зафіксовано у представниць черняхівської культури. Емалеві лунниці були властиві подніпровським територіям та належать до київської культури.

Стародавні слов'яни вважали, що лунниця допомагає при гінекологічних хворобах, забезпечує легку вагітність, сприяє безболісним пологів. Амулет носили жінки, що страждають безпліддям. Лунниця була покликана забезпечити продовження роду, її наділяли властивостями сімейного талісмана, здатними гармонізувати відносини подружжя. Вважалося також, що талісман сприяє спокійному сну, відганяє кошмари, захищає власницю від нічних злих духів.

В Древній Русі підвіску-лунницю батьки дарували на день народження маленьким дочкам. Вважалося, що дівчинка набувала потужну покровительку в особі богині Мари, що захищала її від впливу темних сил і благотворно впливала на майбутнє. Вважалося, що талісман мав спочатку звикнути до власниці, насититися її енергетикою, тому його властивості проявлялися поступово. Лунницю використовували для індивідуального захисту жінки, укріплення сексуальності, захисту дітей.

Як і всі слов'янські обереги, лунницю залучали до спеціальних ритуалів, що посилював її дію.