Поема Лукреція «Про природу речей» (I в. е.) є однією з вершин філософської думки людства і водночас одну з вершин римської поезії. Тому рухає пристрасне прагнення звільнити людину від страху смерті, страху перед богами. Засіб для цього – пізнання істини про природу. І Лукрецій одне за одним досліджує її явища, даючи їм тлумачення на кшталт матеріалістичного атомізму Епікура. Разом про те опис цих явищ дає йому привід розгорнути чудову поетичну картину, пластично наочну і барвисту. Світова література не знала більше такої єдності філософії та поезії, як у Лукреції.
У додатку до книги дано твори Епікура, що збереглися, і уривки з поем «Про природу», створених великими мислителями Греції: Гераклітом Ефеським, Парменідом і Емпедоклом. Фрагменти Геракліта, що збереглися, вперше наводяться у віршах (новий переклад), як спочатку було написано його твір. Поема Парменіда дана у новому перекладі, а переклад поем Емпедокла суттєво перероблено для справжнього видання. Програми становлять понад третину загального обсягу книги.