Есеїстика Василя Махна — це окремий простір його художнього й особистого світу. У книжці «Кури не літають» зібрано есеї, написані протягом 2002–2023 років. Тут і спогади, які нашаровуються один на одного, і подорожі в минуле, й автобіографічні історії, й історії про інших. Одні есеї нагадують новели, які сплітаються в цілісне полотно, інші — як своєрідна мандрівка різноманітними просторами, а зрештою — життям. 

Відкритість до діалогу з іншими культурами — одна із ключових рис Махна-­есеїста. У цій довготривалій розмові ми поговоримо про Ґертруду Стайн, Езру Павнда, Карла Еміля Францоза, Федеріко Ґарсію Лорку, Ісаака Башевіса Зінґера, Вітольда Ґомбровіча, Чеслава Мілоша, Данила Кіша, Нікіту Станеску, Богдана Задуру та Януша Шубера. Зрештою, побуваємо і на Святій землі, і в екзотичній Індії, і далекій Монголії. 

Найновіші есеї об’єднані темою російсько-української війни: з болем від трагедії та втрат і з роздумами про літературу часу війни.